Зворотний зв’язок у парадигмі саморегуляції соціальних систем: теоретико-методологічний аналіз

Монографія. - Запоріжжя: Просвіта, 2011. – 412 с.У монографії подано оригінальну концепцію зворотного зв’язку, який виникає і працює у парадигмі саморегуляції соціальних систем. З позицій системного теоретико-методологічного аналізу відтворено основний концепт зворотного зв’язку, гомеостаз і гомеорез як механізми забезпечення сталості та динамічної рівноваги у саморегуляційних системах. Теоретично обґрунтовано формування суб’єкт-суб’єктної парадигми управління функціональними системами як актуальну вимогу сучасного менеджменту. Запропоновано ідею формування якісно нового управлінського мислення в контексті зростання ролі зворотних зв’язків в умовах глобалізації та інформатизації суспільства. Проведено праксіологічний аналіз стану зворотного зв’язку у соціальному організмі різних країн та в його окремих підструктурах: економічній, соціальній, політичній та культурологічній. Для науковців, політологів, соціологів, філософів, державних службовців, менеджерів фірм, усіх тих, кого цікавить феномен зворотних зв’язків у системі соціального менеджменту.